|
Законом України «Про систему оподаткування» (пп. 13 п. 1 ст. 14)
до загальнодержавних податків і зборів віднесено збір за спеціальне
використання природних ресурсів.
У відповідності зі статтею 30 Водного кодексу України платниками
збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства,
установи та організації незалежно від форми власності, їх філії,
відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці,
які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні
водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів
(вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб
гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Згідно зі статтею 43 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» нормативи збору за використання природних
ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Kабінетом
Міністрів України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього
природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього
природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також
розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим
законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного
повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу
та іншим спеціальним законодавством.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання
раціонального використання і охорони вод та відтворення водних
ресурсів і включає збір за використання води водних об’єктів та
за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання
води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів
використаної води та встановлених лімітів використання води (ст.
30 Водного кодексу).
Статтею 48 Водного кодексу визначено, що спеціальне водокористування
– це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або
технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих
речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих
речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними
особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а
також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських,
промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та
інших державних і громадських потреб.
Відповідно до статті 49 Водного кодексу спеціальне водокористування
є платним.
Згідно зі статтею 14 Водного кодексу до компетенції Kабінету Міністрів
України у галузі управління і контролю за використанням і охороною
вод та відтворенням водних ресурсів належить встановлення нормативів
збору за спеціальне водокористування і порядку його справляння.
Відповідно до Порядку справляння збору за спеціальне використання
водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики
і водного транспорту, затвердженого постановою Kабінету Міністрів
України від 16.08.99 № 1494 (далі – Порядок), збір за спеціальне
використання водних ресурсів справляється за використання води
з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних
пристроїв та отримана із змішаного джерела, а також від інших
водокористувачів та за скидання в них зворотних вод.
Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється
за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій
для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту
– за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантажними
самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.
Відповідно до пункту 3 Порядку та пункту 2.1 Інструкції про порядок
обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних
ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики
і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів
України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства
економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України від 01.10.99 № 231/539/118/219,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.99 за № 711/400
(із змінами та доповненнями, далі – Інструкція № 231), платниками
збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми
власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи,
а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують
водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики
і водного транспорту, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування
або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому
порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.
Відповідно до пункту 5 Порядку та пункту 4.1 Інструкції № 231
об’єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів
є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (за
винятком обсягу води, переданої населенню) з урахуванням обсягу
втрат води в їх системах водопостачання. Об’єктом обчислення збору
за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту
є: обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій; тоннаж
(місце) – доба експлуатації вантажних самохідних і несамохідних
та пасажирських суден.
При нарахуванні збору за спеціальне використання водних ресурсів
враховується фактичний обсяг використаної води та норматив збору.
Відповідно до пункту 4.2 Інструкції № 231 водокористувачі, які
використовують у встановленому законодавством порядку воду, отриману
від інших водокористувачів, справляють збір до відповідних бюджетів
за обсяги фактично використаної води з урахуванням обсягу втрат
води в їх системах водопостачання.
Згідно з пунктом 4.5 Інструкції № 231 при використанні водокористувачами
води одночасно для власних потреб і для потреб об’єктів соціально-культурного
призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу
води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства
або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично
використану воду з урахуванням обсягу втрат води в їх системах
водопостачання.
Збір за використання водних ресурсів не справляється за воду,
що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних
потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних
питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій
незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької
діяльності тощо (п. 4.8 Інструкції № 231).
У зв’язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України
від 30 листопада 2006 року № 398-V «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України з питань оподаткування» (далі – Закон
№ 398-V) у 2007 році змінилися нормативи збору за спеціальне водокористування,
які будуть враховуватися при обчисленні сум збору за квартал,
півріччя, 9 місяців і 2007 рік.
Так, підпунктом 6 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону
№ 398-V з 1 січня 2007 року запроваджені нормативи збору за спеціальне
водокористування в частині використання поверхневих та підземних
вод, використання води для потреб гідроенергетики, використання
поверхневих вод для потреб водного транспорту (крім стоянкового,
службово-допоміжного і буксирного флотів) та використання поверхневих
та підземних вод для потреб рибництва згідно з додатком № 2 до
цього Закону, який є його невід’ємною частиною.
Пунктом 8 ст. 14 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року
№ 213/95-ВР визначено, що нормативи збору за спеціальне водокористування
затверджуються постановами Kабінету Міністрів України. Проте,
у зв’язку з тим, що у 2006 році Ухвалою Вищого адміністративного
суду України від 22.03.06 було визнано недійсними постанови Kабінету
Міністрів України, які змінювали нормативи збору за спеціальне
водокористування, то з метою уникнення подібних прецедентів у
2007 році пп. 9 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону
№ 398-V зупиняється дія п. 8 ст. 14 Водного кодексу України в
частині встановлення Kабінетом Міністрів України нормативів збору
за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору,
які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Нові нормативи збору за спеціальне водокористування порівняно
з нормативами, що застосовувались у минулому році збільшились.
Наприклад: норматив збору для басейну річок Дніпра на північ від
м. Kиєва (Прип’яті та Десни), включаючи м. Kиїв, який затверджено
постановою Kабінету Міністрів України від 18 травня 1999 року
№ 836 «Про затвердження нормативів збору за спеціальне водокористування»
становить 5,04 копійки/куб.метр. Разом з цим, згідно з постановою
Kабінету Міністрів України від 6 листопада 2003 року № 1735 «Про
проведення індексації нормативів плати (збору) за використання
природних ресурсів» нормативи, які затверджені постановою № 836,
підлягають щорічній індексації на коефіцієнт індексу цін виробників
промислової продукції, який становив: у 2003 році – 111,1%, 2004
– 124,1%, 2005 – 109,5%. Тому за 2006 рік платники сплачують збір
за нормативом не 5,04 копійки/куб.метр, а 7,61 (5,04 х 1,111 х
1,241 х 1,095 = 7,61). За нормативами, запровадженими Законом
№ 398-V у 2007 році платники будуть сплачували збір за нормативом
12,1 копійка/куб.метр, тобто норматив збільшено у 1,59 раза (12,1/7,61).
Верховною Радою України, з метою зменшення навантаження на населення
за споживання води, отеплення тощо, Законом № 398-V встановлені
понижуючі коефіцієнти:
до нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання
поверхневих вод басейнів річок та підземних вод підприємствами
житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3;
для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання
збір за обсяг поверхневої води, пропущеної через конденсатори
турбін для охолодження конденсату, обчислюється із застосуванням
коефіцієнта 0,005.
Порядок обчислення і сплати збору за спеціальне водокористування
у 2007 році не змінюється.
Платники збору за спеціальне водокористування подають органам
державної податкової служби розрахунки збору, базовий податковий
(звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, протягом
40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації, а збір
сплачують протягом 10 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової
реєстрації.
Так, граничним терміном подання податкового розрахунку збору за
I квартал 2007 року є 10 травня 2007 року, а граничним терміном
сплати збору – 21 травня 2007 року; за півріччя п. р., відповідно,
9 серпня 2007 року та 20 серпня 2007 року; за 9 місяців – 9 листопада
2007 року та 19 листопада 2007 року; за 2007 рік – 11 лютого 2008
року та 19 лютого 2008 року.
Kрім цього зауважуємо, що оскільки нормативи збору за спеціальне
водокористування вводяться в дію з 1 січня 2007 року, то відповідно
до пункту 2 постанови Kабінету Міністрів України від 6 листопада
2003 року № 1735 «Про проведення індексації нормативів плати (збору)
за використання природних ресурсів» вони є нововведеними, тому
відповідно до вказаного пункту постанови індексація нововведених
нормативів збору за спеціальне водокористування не проводиться.
|
