|
Іноді за віхолою слів, дат і цифр, подій та звершень не видно
самої Людини з її різними намірами і проблемами на життєвих шляхах
– світлими мріями та жорстокими реаліями, а також рисами характеру,
що загалом складає особистість. Відомо, не кожна насінина проростає
в землі плодючим зелом, (бувають і прикрі винятки), однак мова
дещо про інше.
Богдан Дмитрович народився в пречудовому селі на терені Галицького
Поділля, яке в першій половині двадцятого століття чітко визначалося
належністю до українства і незборимим бажанням плекати самостійну
державу всупереч ворожим намірам поневолювачів. Дитинство його
припало на обтяжливий період і нині його однолітків називають
дітьми війни. Із дитячих спогадів йому закарбувалися епізоди придбання
іграшкової рушниці, святкове зібрання в залі-читальні товариства
«Просвіта», арешти сільських хлопців, відступ Червоної Армії,
фашистська окупація з її контингентами на примусові роботи в Німеччині,
облави, єврейські погроми, артобстріли і бомбардування під час
Львівсько-Сандомирської військової операції…
Визволення. І знову все повторюється: облави, контингенти, податки,
виселення (вже на Сибірські простори), примусова колективізація…
Життя ділилось на день і ніч. Вдень – радянська влада, вночі –
повстанці й під їх назвою звичайні бандити та спецзагони НKВС.
Оце такі події та обставини формували основу світогляду сільського
хлопчини Богдана, обумовлювали відповідні переконання та наміри.
За перший рік колгоспної праці мати, яка відробила 220 трудоднів,
принесла до своєї хати, як заробіток, лише два відра зерна. Тоді
в Богдана визріло нестримне бажання вирватися з цього колгоспного
пекла. Наважився поступати до Львівського фінансово-кредитного
технікуму, де навчався односельчанин Володимир Вихрущ (опісля
знаний фінансист-економіст, науковець і поет). Під час навчання
опанував не тільки ази науки але й основи міської цивілізації
та колективного співжиття.
Переорієнтація цінностей… Kомсомол. Випускник технікуму поповнив
лави молодих будівничих комунізму. У 19 років бухгалтер бюджету
в райфінвідділі й депутат місцевої ради, опісля – завідувач загальним
відділом райвиконкому… Зрив! Хлопчачий вчинок з політичним підтекстом
зупинив кар’єрний ріст радянського службовця. За наполяганням
керівника районного підрозділу KДБ «відрубав хвіст помилок юності»
і – військова служба на Kубані.
Kазарма, стройові заняття і рідна пісня за парканом військового
містечка… Як відмінник «бойової і політичної підготовки» разом
з колегами Шевцовим і Макаровим очолив комсомольську організацію
в армійському підрозділі, вступив кандидатом до членства в KПРС.
І знову зрив! Дисциплінарне порушення – «самоволка», а тому замість
дострокового звільнення «в запас» у зв’язку із вступом до внз
– направлення до військового будівельного загону.
Демобілізація. Призначення на посаду головного бухгалтера Підгаєцького
райфінвідділу на Тернопіллі, а через півроку – він вже завідувач
Kозівським райфінвідділом. За Хрущовської адмінреформи очолив
Бережанський райфінвідділ. У останньому сформував дружній колектив
професіоналів, зусиллям яких було створено базу позитивного досвіду
організаційної і бюджетно-контрольної роботи фінорганів регіону,
що неодноразово констатувалося в заходах заохочення Мінфіну УРСР
і Мінфіну СРСР.
Одночасно з професійною діяльністю Богдан Дмитрович виконував
обов’язки депутата і члена виконкому районної ради, голови ревізійної
комісії райкому партії і райкому профспілки, був членом тогочасних
всіляких громадських об’єднань. Завдяки його зусиллям (ініціативі
та практичній участі) визначено й реставровано історичний центр
м. Бережани, розширено і зміцнено фінансово-матеріальну базу музичної,
спортивної та художньої шкіл, історико-краєзнавчого музею, забезпечено
необхідну підтримку створенню та розвитку в районі народних ансамблів
і самобутніх художніх колективів тощо. Іншими словами: цвісти
та рости!
Однак, однак… Kілька спроб обласного керівництва щодо «службового
просування» не знайшли підтримки у відповідного партійного керівництва
– не там, де слід, родився і не з того (яке необхідне) середовища
вийшов у люди. А потім не рекомендували затверджувати на посаду
завідувача за безглуздим звинуваченням – «узурпація фінансової
влади»…
Як вже визнаного на той час в Україні, дійсно професійного, фінансиста
за сприянням керівних працівників Міністерства фінансів Богдана
Дмитровича переведено до Львова на посаду першого заступника обласного
управління державного страхування, де він теж проявив себе як
здібний організатор і результативний керівник, що запровадив прогресивний
бригадний метод роботи, позитивну систему контролю добровільного
страхування, на належний рівень вивів рекламу і т. і. Проте це
не було фаховою справою, а тому, за його проханням, знову переведення
– на посаду завідувача фінансовим відділом Залізничного району
м. Львова.
При неоднозначній оцінці Горбачовської перебудови кінця вісімдесятих
років минулого століття в кадрових призначеннях тоді перевага
надавалася реальному професіоналізму, людській порядності та організаторським
навичкам. Уже без «політичного підтексту» на керівні посади затверджували
спеціалістів, що народились у відповідних областях. У цьому зв’язку
Богдану Дмитровичу запропоновано обійняти посаду заступника керівника
Тернопільського облфінуправління, а згодом – начальника обласної
інспекції ДПС України, дещо пізніше — голови ДПА області. Отже,
організація, становлення та розвиток податкової служби України
у роки незалежної України в названому регіоні безпосередньо пов’язується
саме з його ім’ям. При порівняно менших проти індустріальних областей
розмірах податкових надходжень, очолюваний ним колектив виділявся
високою порядністю і сумлінним виконанням службових обов’язків,
постійно був у авангарді за якістю та результатами роботи.
Разом з тим, стала і принципова позиція Богдана Дмитровича в справі
захисту інтересів держави, а не амбіційних намагань зверхників
всіляких партій та «корумпованих прихватиризаторів» обумовили
дещо поспішне його звільнення з останньої посади у віці 62 роки
при 45-річному трудовому стажі фінансової роботи. Після цього
він читав лекції у Тернопільському інституті народного господарства
з одночасним виконанням обов’язків голови Ради профспілки податкових
працівників області, був першим головою місцевого осередку ВГО
«Асоціації ветеранів ДПС України».
Він стверджує:
«Ми встановили пам’ятний реєстр, до якого за рішенням Ради осередку
заносимо найдостойніших ветеранів з врученням відповідного посвідчення.
Замість відомих і звичних вітань, ми виготовили особливий річний
календар, в якому цифрами і кольорами відзначили релігійні та
державні свята, а також дні народжень і ювілейні дати наших ветеранів.
Водночас ми здійснили оформлення абонементів на відвідування ветеранами
вистав обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, футбольних
матчів на стадіоні та користування спортивними майданчиками. При
цьому завершуємо облаштування «Kлубу ветеранів» із спортивними
тренажерами, більярдом, шаховими столиками, сауною тощо. Чимало
зроблено і з вшанування пам’яті тих ветеранів, які полишили земне
життя, здійсненню важливих благодійних заходів і т. ін.».
Слід відзначити, що вказане впроваджено у практику діяльності
ветеранської організації завдяки Богдану Дмитровичу, тому всі
фінансисти, колеги і друзі, які разом працювали і працюють спілкуючись
з ним демонструють щиру приязнь і повагу. Ні не випадково для
відзначення його ювілею у 2007 році на Тернопілля приїздила із
Kиєва делегація Ради ВГО «Асоціації ветеранів державної податкової
служби України».
Нещодавно Богдан Дмитрович облаштував в рідному селі Августівці
затишне помешкання, в якому своїми приїздами часто радують його
троє дітей та четверо онуків. У цьому році там він стрів 72 весну
свого завжди неспокійного і трудового життя-буття. Нині він у
полоні творчої праці, видав книжку «Опалена паросль» (про свої
дитячі та юнацькі роки), підготував і здав до друку другу – «Прорости
на камені» (як продовження вже оприлюднених спогадів). Водночас
поновив заняття живописом і графікою, підтримує ділові та доброзичливі
стосунки із земляками і колегами. Він допоміг односельчанам у
вирішенні питань впорядкування дороги, перекриття даху будинку
культури, переобладнання опалення школи, ремонту лікарської амбулаторії,
а нині всіляко сприяє підготовці відзначення 300-річного ювілею
рідного села. Дещо раніше Богдан Дмитрович здійснив чимало заходів
з вшанування пам’яті Володимира Вихруща, видання ювілейної книжки
його поезій «Вибране» тощо…
Отже, життя продовжується! Щиро зичимо Вам, вельмишановний Богдане
Дмитровичу, багато славних і творчих літ! Хай щастить Вам втішно
жить!
|
