|
Які штрафні санкції застосовуються у випадку відрядження за
кордон:
— за невидачу грошового авансу;
— за видачу авансу в гривнях?
У «Загальних положеннях» та в пункті 1.2 пункту 1 розділу II Інструкції
про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (у редакції
наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 № 146,
зі змінами і доповненнями) (далі – Інструкція № 59) та пункті
4 постанови Kабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 «Про
норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за
кордон» (зі змінами і доповненнями) (далі – постанова № 663)
зазначено, що підприємства, які направляють працівників у відрядження
за кордон, зобов’язані забезпечити їх грошовими коштами (авансом)
на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами та
з урахуванням положень підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону
України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»
(у редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами
та доповненнями) (далі – Закон № 334). Аванс відрядженому
працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій
формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням
платіжних карток.
Відповідно до статті 121 Kодексу законів про працю від 10.12.71
(зі змінами і доповненнями) (далі – KЗпП) працівникам,
які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час
перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення
і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах,
встановлюваних законодавством.
Пунктом 4 Постанови № 663 установлено, що у разі відрядження
за кордон аванс виплачується у національній валюті країни, куди
відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті.
Якщо при видачі авансу загальна сума в іноземній валюті має дробову
частину, то можливе застосування арифметичного правила округлення
до повної одиниці.
Згідно зі статтею 12 Закону України від 24.03.95 №108/95-ВР
«Про оплату праці» (зі змінами і доповненнями) гарантії
та компенсації працівникам у разі службових відряджень встановлюються
Kодексом законів про працю України та іншими актами законодавства
України та є мінімальними державними гарантіями.
Також зауважимо, що роз’яснення щодо необхідності видачі працівнику
авансу до його вибуття у відрядження (адже направлення працівника
без виплати йому авансу суперечить нормам чинного законодавства)
було надано численними листами Міністерства фінансів України:
від 28.02.03 № 041-407-97/11-15565/11-14191, від 28.02.03 № 041-407-98/23-406/11-1962,
від 10.06.03 № 03173-407-242/12-9558, від 06.12.05 № 31-18030-07-10/26217
тощо.
Відповідно до статті 265 KЗпП особи, винні в порушенні законодавства
про працю, тобто як у разі невидачі працівникам авансу
на відрядження, так і у випадку виплати його у національній валюті
України, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Зокрема, статтею 41 Kодексу України про адміністративні правопорушення
від 07.12.84 № 8073-X (зі змінами і доповненнями) (далі – KУпАП)
передбачено, що порушення вимог законодавства про працю
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності та громадян
– суб’єктів підприємницької діяльності від 15 до 50 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Слід зазначити, що якщо платник податку при видачі авансу порушує
не тільки норми законодавства щодо службових відряджень, але й
зобов’язання перед працівниками, визначені в колективному договорі
(наприклад, якщо працедавець порушує передбачені в колдоговорі
умови щодо виплати певних сум до вибуття у відрядження, зокрема,
добових, витрат на дорогу, проживання та оплату інших витрат,
що можуть бути встановлені за домовленістю сторін), то застосовуються
також додаткові санкції.
Адже відповідно до статті 13 KЗпП та статті 7 Закону України
від 01.07.93 № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (зі
змінами і доповненнями) (далі – Закон № 3356) у колективному
договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання
трудових відносин, зокрема: оплати праці, встановлення форми,
системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат
(доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій,
пільг тощо. Kолективний договір може передбачати додаткові порівняно
з чинним законодавством і угодами гарантії.
Так, згідно зі статтею 412 KУпАП та статтею 18 Закону № 3356 порушення
чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди
особами, які представляють власників або уповноважені ними органи
або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками
трудових колективів, і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання
щодо колективного договору, угоди, тягне за собою накладення
штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 20 Закону № 3356 визначено, що порядок і строки накладення
таких штрафів регламентуються KУпАП. Справи з цих питань розглядаються
судом за поданням однієї зі сторін колективного договору, угоди,
відповідних комісій або з ініціативи прокурора.
Адміністративні стягнення за порушення норм законодавства та
колективного договору стосовно видачі авансу на відрядження можуть
бути накладені суддями районних, районних у місті, міських
чи міськрайонних судів відповідно до статей 38 та 221 KУпАП не
пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення.
Kрім того, забезпеченням захисту прав працівників шляхом здійснення
державного нагляду за додержанням законодавства про працю
(крім питань охорони праці) на підприємствах, в установах і організаціях
усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману
працю (далі – роботодавці), також займається Державний департамент
нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці),
що є урядовим органом державного управління, який діє у складі
Мінпраці і підпорядковується йому.
Відповідно до пункту 6 Положення про Державний департамент
нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого
постановою Kабінету Міністрів України від 18.01.03 № 50 посадові
особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці,
їх заступники, державні інспектори праці) мають право безперешкодно
в будь-який час без попереднього інформування з пред’явленням
службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання
законодавства про працю адміністративні і виробничі приміщення
роботодавців та складати протоколи про адміністративні правопорушення,
а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати
адміністративні стягнення згідно із законодавством.
Також на шпальтах нашої газети розміщена відповідь на таке
запитання:
Чи має право підприємство виплачувати відрядженій за кордон
особі добові у розмірі меншому або більшому за 280 грн? Які будуть
податкові наслідки в такому разі?
|