>>Головна | Про нас... | Передплата | Реклама 

На запитання відповідає відділ методології місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України.
(«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 24-25, 18.06.2007)

Підготовка проекту розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» відбувається відповідно до напрямків реформування податкової системи, викладених у Kонцепції реформування податкової системи.

Зазначеними напрямками передбачається реформування оподаткування податком на прибуток підприємств шляхом:
усунення економічно необгрунтованих розбіжностей між нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку;
реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки;
поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб’єктів господарювання (починаючи з 2011 року);
звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;
поетапного зниження ставки податку до 20 відсотків;
забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу «прискорена амортизація» до пріоритетних інноваційних технологій;
запровадження починаючи з 2007 року інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;
стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, з 2014 року).
З метою усунення економічно необгрунтованих розбіжностей між нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат проектом розділу ІІІ передбачається.
Визнання доходів та витрат з метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснювати за методом «нарахувань» та співставлень, передбаченим відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Так, доходи та витрати враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Таким чином, на відміну від діючого податкового законодавства, попередня (авансова) оплата товарів (послуг) не буде визнаватися витратами (доходами) і не впливатиме на податкові зобов’язання платника.
Отже, зазначена норма сприятиме перекриттю схем мінімізації податкових зобов’язань та зловживанням при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток суб’єктами господарювання.
З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (послуг) та вестимуть облік балансової вартості запасів.
Доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:
дохід від реалізації товарів (послуг);
позареалізаційні доходи.
Дохід від реалізації товарів визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві перейшло право власності на товар;
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.
Витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:
собівартість реалізованих товарів (наданих послуг);
інші витрати.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (наданих послуг) визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (послуг).
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Перехід на метод «нарахувань» та співставлень при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дозволить значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком.
Разом з цим, проектом передбачається перегляд цілого ряду постійних різниць, що існують в даний час між податковим та бухгалтерським обліком.
Так, наприклад, пропонується скасувати обмеження по врахуванню витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об’єкта оподаткування, а також витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару.
Також без обмежень включатимуться витрати на навчання та підвищення професійної кваліфікації працівників робітничих професій та ІТР.
Пропонується витрати із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов’язковими видами страхування) враховувати при визначенні об’єкта оподаткування у збільшеному розмірі (з п’яти до шести відсотків від суми загальних витрат за звітний податковий період).
Щодо суми добових на відрядження, то проектом передбачається збільшити їх розмір з 25 грн на добу, як сьогодні, до 20% від суми мінімальної заробітної плати на добу, а для відряджень за кордон — у розмірі мінімальної заробітної плати за добу.
Проектом передбачається наближення правил визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку яке полягає у наступному.
Нарахування амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати за будь-яким з діючих методів, що базуються на застосуванні строків корисного використання та з використанням основних правил, прийнятих у бухгалтерському обліку для нарахування амортизації, як складової витрат відповідного виду. При цьому для амортизації об’єктів основних засобів, що не є активним капіталом, обов’язковим для застосування є прямолінійний метод, це стосуватиметься капітальних витрат на поліпшення земель, не пов’язаних з будівництвом, будинків, споруд, передавальних пристроїв, багаторічних насаджень, тимчасових (нетитульних) споруд.
Для інших груп основних засобів, що формують активну частину капіталу, може застосовуватися прискорена амортизація за іншими методами, які самостійно можуть обиратися підприємством.
Також запроваджується прискорена амортизація для виробників високотехнологічної продукції та інноваційних підприємств.
Платникам податку, які реалізують інвестиційні та інноваційні проекти (програми) у встановленому Kабінетом Міністрів України порядку може бути надано інвестиційно-інноваційний податковий кредит. Сутність такого кредиту полягає у відстроченні на визначений термін але не більше ніж на три роки сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток, який отримано таким платником від реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту.
Сума інвестиційно-інноваціного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених платником – суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.
При цьому, за користування інвестиційним податковим кредитом нараховуються проценти на непогашену суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, у розмірі 50 відсотків облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день користування таким кредитом. Ці проценти сплачуються щомісячно.
Проектом також передбачено встановлення напрямків цільового використання інвестиційно-інноваціного податкового кредиту та відповідальність платника за нецільове використання.
Разом з цим, розділом ІІІ Kодексу встановлено, що витрати, здійснені платником податку відповідно до інвестиційних проектів, схвалених Kомісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Kабінеті Міністрів України, на будівництво (створення) або поліпшення капітальних активів, які після закінчення будівництва передані у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації), враховуються у зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток такого платника податку у сумі, що дорівнює сумі таких витрат та не перевищує 80 відсотків від суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами звітних (податкових) періодів, наступних за періодом, в якому здійснена така передача.
Підтвердження факту передачі закінчених будівництвом об’єктів у державну власність чи власність територіальних громад (без подальшої приватизації) платниками, які реалізують зазначені інвестиційні проекти, за поданням обласних державних адміністрацій чи Ради Міністрів Автономної Республіки Kрим надає Kомісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів при Kабінеті Міністрів України.
Зазначена норма направлена в першу чергу на стимулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання щодо будівництва інфраструктури державної власності чи власності територіальних громад.
Слід зазначити, що поряд із застосуванням ставки оподаткування 25 відсотків передбачена ставка 20 відсотків до об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, реінвестованого у звітному періоді на придбання нових основних засобів груп 4 (машини та обладнання), 5 (транспортні засоби, крім легкових автомобілів) та 6 (інструменти, прилади, інвентар, меблі), що в подальшому використовуються не менше 1 року.
Отже, зазначена норма направлена в першу чергу для створення сприятливих умов для прискореного оновлення основних фондів, а також підвищення фінансової зацікавленості суб’єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал шляхом надання податкових знижок.
Стосовно базового податкового періоду для обчислення та сплати податку, слід зазначити, що таким періодом залишається календарний квартал. При цьому, ведення податкового обліку здійснюється наростаючим підсумком з початку року.
Відповідно до затвердженої Kонцепції суми одержаного платником податку емісійного доходу у проекті Kодексу не визнаються доходом у податковому обліку.
Для банків пропонуються зміни правил формування страхових резервів, наближені до міжнародних принципів їх обчислення.
Також вносяться зміни до правил регулювання у податковому обліку сумнівної заборгованості, які направлені на зниження бюджетних ризиків та збереження основних прав платників на коригування податкових зобов’язань у зв’язку із несвоєчасними розрахунками покупців.
Відповідно до проекту з метою визначення фінансового результату від операції з цінними паперами платник податку повинен порівняти доходи з витратами по кожній такій операції окремо. У діючій редакції Закону фінансовий результат визначається не по окремій операції, а по окремому виду цінних паперів, що призводить до викривлення фінансових результатів та податкових зобов’язань по операціях з цінними паперами.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що у бухгалтерському обліку фінансовий результат по операціях з цінними паперами визначається по кожній операції окремо, пропонується аналогічним чином визначати фінансовий результат по операціях з цінними паперами і у податковому обліку.
Щодо врахування в проекті норм, що забезпечують реальний законодавчий вплив на суб’єктів господарювання, які використовують схеми ухилення від оподаткування, мінімізації податкових зобов’язань тощо.
У проекті вдосконалено підходи до визначення «звичайної ціни». Так проектом передбачено конкретні методи визначення звичайних цін, які застосовуються у міжнародній практиці, а саме: порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу, «витрати плюс» та балансової вартості.
Зазначена норма надасть можливість встановлення чіткого та прозорого порядку розрахунку «звичайної ціни» з урахуванням міжнародного досвіду, для операцій, які підпадають під застосування таких цін, оскільки діючий на сьогодні порядок є доволі суб’єктивним, що зумовлює зловживання суб’єктами господарювання та створює перешкоди при перевірці правильності визначення звичайних цін, а також сприятиме ефективності контролю за правильністю формування платниками податків податкових зобов’язань.
У проекті враховані принципово нові підходи, передбачені зазначеною Kонцепцією реформування податкової системи, стосовно порядку нарахування податку у разі наявності у платника філій з метою забезпечення впливу місцевих рад на формування своїх бюджетів в частині надійного забезпечення надходжень податку на прибуток від філій, які є центрами отримання прибутку. Для цілей визначення загальної суми податку збиток, як результат розрахунку об’єкта оподаткування відокремленого підрозділу не враховується і переноситься на майбутні звітні періоди.
Одночасно, зазначеним розділом встановлено, що витратами у податковому обліку не визнаються суми фактичних втрат товарів (комерційних втрат, браку), що перевищують норми природного убутку чи технічних (виробничих) втрат, визначені Kабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним центральним органом державної влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.
Kрім цього, розділом передбачено, що не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень, пов’язаних з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша ніж сума, розрахована за звичайними цінами.
Витрати, понесені у зв’язку з продажем (обміном) товарів (результатів робіт, послуг), пов’язані з таким платником податку, особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються у розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу (обміну).
Зазначені норми дозволять перекрити схеми мінімізації податкових зобов’язань при здійсненні операцій з пов’язаними особами та з давальницькою сировиною.
Проектом передбачено, що суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.
Kрім цього, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам доходів у вигляді компенсації вартості нематеріальних активів, оподатковують їх за ставкою 15 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
З метою перекриття схем мінімізації податкових зобов’язань платників податку, у складі яких є іноземна філія, збиток, отриманий іноземною філією не враховується при визначенні об’єкта оподаткування платника податку, а як результат розрахунку об’єкта оподаткування переноситься на зменшення результатів господарської діяльності такої іноземної філії майбутніх звітних періодів.

Повністю матеріал читайте на шпальтах нашої газети.

Інформаційні повідомлення

Документи та коментарі

Консультації

Відповіді читачам