>>Головна | Про нас... | Передплата | Реклама 

Консультує:
В. Дем’янець,
юрист, кандидат наук.
С. Дем’янець,
головний консультант Міністерства юстиції України.
(«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 36 (619), 10 вересня 2007)

З метою задоволення будь-яких власних побутових потреб кожен з нас майже щодня дня вступає у відносини з різного роду підприємствами, установами, організаціями. Це стосується придбання продуктових і побутових товарів в магазинах роздрібненої торгівлі, послуг побутового обслуговування тощо.
При цьому багато хто з нас мав негативний досвід таких відносин, що обумовлювалося наявністю недоліків у придбаних товарах, неможливістю їх використання протягом гарантійного терміну, незадовільною якістю виконаних робіт тощо.
У більшості подібних випадків, зважаючи на обмаль часу або низьку вартість товару чи послуги, а також необізнаність про можливі шляхи врегулювання таких питань, громадяни намагаються просто змиритися з такою ситуацією. Водночас правова обізнаність при виборі товару (послуги) дозволить уникнути непорозумінь або врегулювати в рамках, передбачених чинним законодавством.
Основним правовим документом, який регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав є Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до Закону споживачем є громадянин, який придбаває, замовляє або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
З метою задоволення будь-яких власних потреб споживач вступає у відносини з виробником, виконавцем або продавцем. Виробником, виконавцем або продавцем може бути підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації, виконують або надають послуги, реалізують товари за договором купівлі-продажу.
У цьому зв’язку необхідно зауважити те, що статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Законодавством передбачені різні організаційно-правові форми суб’єктів господарювання, які можуть здійснювати свою діяльність лише після державної реєстрації та отриманні спеціальних дозволів (ліцензій) на проведення певного виду господарської діяльності.
Якщо ці учасники вступають у господарські правовідносини, то вони набувають суто юридичну якість, оскільки вони стають суб’єктами цих правовідносин.
Таким чином, при придбанні товарів чи задоволенні будь-яких побутових потреб кожен з нас, навіть не задумуючись над цим, стає учасником правовідносин, які виникають між споживачем з одного боку та підприємством, установою, організацію або громадянином-підприємцем з іншого.
З метою зменшення ризиків та уникнення будь-яких непорозумінь між споживачем та господарюючим суб’єктом, який займається реалізацією товарів або наданням послуг, важливо щоб перед вибором товару (послуги) споживач отримав, по можливості, максимум інформації про товар (послугу), а при необхідності й безпосередньо про суб’єкта господарювання.

Повністю статтю читайте на шпальтах нашої газети.

Інформаційні повідомлення

Документи та коментарі

Консультації

Відповіді читачам