>>Головна | Про нас... | Передплата | Реклама 

Департамент масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА України. («Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 51-52, 24 грудня 2007)

Загальновідомо, що українське податкове законодавство не є стабільним. Це відноситься і до податків, що стосуються спадщини і подарунків. Враховуючи це фахівці ДПА України підготували досить змістовну добірку матеріалів на цю тему, яка безперечно стане у нагоді всім платникам податків.

Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84–90 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 (далі по тексту — ЦK).

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1222 ЦK спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 ЦK).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1235 ЦK заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати права на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
У разі смерті особи, позбавленої права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦK, якими установлено черговість спадкоємців за законом.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 цього кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Зважаючи на норми ст. 1297 та 1299 ЦK, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 ЦK).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Повністю статтю читайте на шпальтах нашої газети.

Інформаційні повідомлення

Документи та коментарі

Консультації

Відповіді читачам