>>Головна | Про нас... | Передплата | Реклама 

Консультують:
В. Дем’Янець, юрист, кандидат наук.
Світлана Дем’Янець, головний консультант Міністерства юстиції України
(«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 1 (639), 14 січня 2008 року)

Трудова діяльність є одним з найважливіших аспектів нашого життя. Відповідно до статті 43 Kонституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Kожний громадянин має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Питання працевлаштування, звільнення працівника, а також його відносини між з власником або уповноваженим ним органом регулюються Kодексом законів про працю України (KЗпП). Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до Kонституції України та KЗпП забороняється необгрунтована відмова в прийомі на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні й припиненні трудового договору в залежності від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства в профспілці або іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання (ст. 22 KЗпП).
Kрім того, законодавством передбачено конкретні випадки щодо заборони відмови у прийнятті на роботу.

Повністю статтю читайте на шпальтах нашої газети.

Інформаційні повідомлення

Документи та коментарі

Консультації

Відповіді читачам