>>Головна | Про нас... | Передплата | Реклама 

Консультує Віктор ФІНАШKО,
головний державний податковий ревізор-інспектор відділу методології місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України.
(«Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», № 21 (656), 2 червня 2008 року)

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Kонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом. Права та обов’язки суб’єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Отже, при оформленні права власності на нерухоме майно по договору купівлі-продажу питання оформлення права власності на землю тісно переплітаються.
Статтею 125 Земельного кодексу визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
А що робити, якщо документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку отримані пізніше ніж укладено договір купівлі-продажу.

Повністю статтю читайте на шпальтах нашої газети.

Інформаційні повідомлення

Документи та коментарі

Консультації

Відповіді читачам