|
Земельні відносини регулюються Kонституцією України, Земельним
кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими
актами.
Земельні відносини — це суспільні відносини щодо володіння, користування
і розпорядження землею.
Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи
місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України,
земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки
(паї).
Земельне законодавство включає цей Kодекс, інші нормативно-правові
акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин
з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб,
територіальних громад та держави, раціонального використання та
охорони земель.
Земельне законодавство базується на таких принципах:
поєднання особливостей використання землі як територіального базису,
природного ресурсу і основного засобу виробництва;
забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних
осіб, територіальних громад та держави;
невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами
та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування
і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
забезпечення раціонального використання та охорони земель;
забезпечення гарантій прав на землю;
пріоритету вимог екологічної безпеки.
До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження
щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель,
переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські,
селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні
органи виконавчої влади (п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного
кодексу).
Встановлення та зміна меж сіл, селищ, меж районів і міст, районів
у містах відноситься до повноважень відповідних рад у галузі земельних
відносин.
Повністю статтю читайте на шпальтах нашої газети.
|